МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЙ І КАТАСТРОФ

Щорічно 26 квітня в пам’ять про події 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС відзначається Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

В цей день на Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша в світі техногенна катастрофа, коли в атмосферу було викинуто близько 190 тонн радіоактивних речовин.  У навколишнє середовище через пожежу, що тривала майже два тижні, виділилися небезпечні радіоактивні речовини. Населення Чорнобиля  піддалося  опроміненню в 90 разів більшому, ніж населення Хіросіми після вибуху атомної бомби. Була забруднена територія площею 160 тисяч квадратних кілометрів – північна частина України, захід Росії та Білорусь. Близько 400 тисяч людей були евакуйовані з зони лиха.

   Аварія розцінюється як найбільша за всю історію атомної енергетики, як за кількістю загиблих і  потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

   Протягом перших трьох місяців після аварії померла 31 людина, ще 19 смертей з 1987 по 2004 роки можна віднести до її прямих наслідків. 134 особи з числа ліквідаторів перенесли гостру променеву хворобу.  Високі дози опромінення людей, в основному з числа аварійних працівників і ліквідаторів, послужили або можуть послужити  причиною  чотирьох тисяч додаткових смертей від віддалених наслідків опромінення.

   Вибух на ЧАЕС нагадував дуже потужну  «брудну бомбу» – основним вражаючим фактором стало радіоактивне забруднення. Хмара, що утворилася від палаючого реактора, рознесла різні радіоактивні матеріали, перш за все радіонукліди йоду і цезію, по більшій частині Європи.  Найбільші випадання поблизу реактора відзначалися на територіях, що належать до Білорусії, Російської Федерації та України.

    Для ліквідації наслідків були мобілізовані понад 600 тисяч осіб.

    У перші тижні після аварії найбільшу небезпеку для населення представляли радіоактивний йод, що має порівняно малий період напіврозпаду (вісім днів), і телур. В даний час (і в найближчі десятиліття) найбільшу небезпеку становлять ізотопи стронцію і цезію з періодом напіврозпаду близько 30 років.  Найбільші концентрації цезію-137 виявлені в поверхневому шарі грунту, звідки він потрапляє в рослини і гриби.  Забрудненню також піддаються тварини, включаючи комах, які ними харчуються.  Радіоактивні ізотопи плутонію і америцію можуть зберегтися в грунті протягом сотень, а можливо і більше років, проте їх кількість невелика.

   Після аварії на 4-му енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну обстановку. 5-й і 6-й енергоблоки, які планувалися до введення в дію, так і не були добудовані. У жовтні 1986 року, після обширних робіт  по дезактивації території  і  споруди  «саркофага», 1-й  і 2-й  енергоблоки були знов введені в лад;  в грудні 1987 року було відновлено роботу 3-го енергоблоку.  У 1991 році на 2-му енергоблоці сталася пожежа, після чого 2-й енергоблок був заглушений і закритий.  Протягом наступних двох років, 1-й і 3-й  енергоблоки станції продовжували експлуатуватися і виробляти електроенергію. У 1995 році уряд України підписав Меморандум про взаєморозуміння з урядами країн «великої сімки» і Комісією Європейського  союзу: була підготовлена ​​программа закриття станції.  1-й енергоблок був зупинений 30 листопада 1996 року, 3-й – 15 січня 2000 року.

   У 1986 році був побудований первинний залізобетонний саркофаг «Укриття», який згодом почав занепадати, і в 2010-ті роки був побудований другий саркофаг, на цей раз сталевий – «Новий безпечний конфайнмент».

   Відповідно до Загальнодержавної  програми України  (від 15 січня 2009 року) по зняттю  з експлуатації Чорнобильської  АЕС  та  перетворення  об’єкта  «Укриття»  в екологічно безпечну систему, процес буде здійснюватися в кілька етапів:

  1. Припинення експлуатації (підготовчий етап до зняття з експлуатації) – етап, під час якого буде здійснено вилучення ядерного палива і переміщення його в сховище відпрацьованого ядерного палива, призначене для довгострокового зберігання.
  2. Остаточне закриття і консервація реакторних установок. На цьому етапі буде проведено консервацію реакторів і найбільш радіаційно забрудненого устаткування (орієнтовно до 2028 року).
  3. Видержка реакторних  установок  протягом періоду, під час якого повинне відбутися природне  зниження  радіоактивного  випромінювання до прийнятного  рівня (орієнтовно до 2045 року).
  4. Демонтаж реакторних установок. На цьому етапі буде проведено демонтаж устаткування і очищення майданчика з метою максимального зняття обмежень і регуляторного контролю  (орієнтовно до 2065 року).

   За інформацією КНП ХОР «Обласний спеціалізований клінічний диспансер радіаційного захисту населення» на 01.04.2021 р. у  м. Харкові  перебуває  на обліку 5133 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі 4483 дорослих, 650 дітей.  Серед дорослих зареєстровано 3300 ліквідаторів наслідків аварії, 584 евакуйованих із зони відчуження і 510 переселенців із забруднених територій, 89 осіб у віці 18 років і старше з 4 групи спостереження, дітей до 18 років – 650.  Зростання  захворювань і  їх хронічний перебіг у постраждалих від чорнобильської катастрофи призвело до стійкої втрати  працездатності.  Інвалідність в зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС мають 2556 дорослих  і 27 дітей.  За вищевказаний  період 2021 року  померло 29 осіб, в т.ч. ліквідаторів – 27, евакуйованих – 1, переселенців – 1.

   Диспансерне спостереження і медичну допомогу дорослому населенню, яке постраждало від аварії на Чорнобильській АЕС, надають в КНП ХОР «Обласний спеціалізований клінічний диспансер радіаційного захисту населення», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 85 (конт. тел. 725-05-50);  дитячому населенню – в ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України», розташованому за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, 52-А (конт. тел. 62-20-33).

КЗОЗ «Харківський міський центр здоров’я»

Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій та катастроф

Show Buttons
http://20pol.city.kharkov.ua/?feed=rss2
http://instagram.com
Hide Buttons